МАКСИМЕНКО Сергій Дмитрович
Дійсний член (академік) НАПН України, доктор психологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік-секретар відділення психології, вікової фізіології та дефектології НАПН України, декан медико-психологічного факультету Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, дійсний член Міжнародної ради психологів (США), дійсний член Європейської академії природничих наук (ФРН. м. Ганновер), голова Товариства психологів України, голова експертної ради ВАК України з психологічних наук, член науково-методичних рад Головного Управління державної служби України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної прикордонної служби України, член експертної ради з гуманітарних і соціальних наук при Державній акредитаційній комісії України. Народився 15 грудня 1941 р. у Київській області. Закінчив педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького. З 1965 року працював вчителем, заступником директора Дарницького дитячого будинку. У 1970 році почав викладати на кафедрі психології КДПІ. У 1975 році обійняв посаду заступника директора Науково-дослідного інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. З 1985 року – завідувач лабораторії психології навчання НДІ психології УРСР. З 1993 року – завідувач кафедри загальної та медичної психології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, водночас з 1997 року – директор Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України та з 2000 року – декан медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. С.Д. Максименко – відомий вчений у галузі загальної, генетичної, медичної, вікової, педагогічної психології та методології і теорії розвивального навчання; ним розроблено і обґрунтовано принципи побудови екпериментально-генетичного та генетико-моделюючого методу. Формуючі та діагностичні методи, розроблені С.Д. Максименком, занесено до Європейського банку дослідницьких процедур в галузі лонгітюдних досліджень при Інституті Макса Планка (м. Мюнхен). Як член Міжнародної Ради психологів, С.Д. Максименко є координатором досліджень щодо розроблення та використання експериментальних методів у сфері навчання та розвитку особистості. На основі циклу теоретико-експериментальних робіт та генетико-моделюючого методу під керівництвом С.Д.Максименка створена українська наукова школа генетичної психології, у якій підготовлено понад 50 докторів і близько 200 кандидатів психологічних наук. С.Д. Максименко є головним редактором збірника наукових праць «Проблеми сучасної психології», журналу «Практична психологія та соціальна робота», «Наукових записок Інституту психології ім. Г.С. Костюка». Нагороджений орденами «Знак пошани», «За заслуги» ІІІ ступеня (2004 р.), «За заслуги» ІІ ступеня (2011 р.), медалями: «За сумлінну працю» НАПН України, Альберта Швейцера Європейської академії природничих наук (ФРН, м. Ганновер) (2008 р.), почесними грамотами Міністерства освіти, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України. У 2015 році С.Д. Максименко було обрано Президентом в Україні міжнародної організації «Глобальний союз науковців за мир» («Global Union of Scientists for Peace»), США. Я є головою Товариства психологів України, членом міжнародної ради психологів (США), дійсним членом Європейської академії природничих наук (м.Ганновер, Німеччина), дійсним членом Міжнародної академії природнознавства, дійсним членом Європейської академії природнознавства, головою наукової експертної ради Східноєвропейської федерації наукової аналітики, членом науково-консалтингової групи Європейського наукового індустріального консорціумум (Шотландія, Великобританія), дійсним членом Академічної спільноти Видавничого дому "Academy of Natural History" (Ной-Ізенбург, Німеччина). С.Д. Максименко – автор близько 650 наукових праць, із них 28 монографій, 30 підручників і 32 навчальних посібників, автор першого в Україні підручника «Психологія особистості» та підручників для вищої школи – «Загальна психологія (українською – 4 перевидання, російською – 7 перевидань, та англійською мовами), «Експериментальна психологія», «Диференційна психологія», «Генетична психологія», «Медична психологія», «Патопсихологія» та інші. Основні праці: дивитись за посиланням
|
