Звіт про IIІ Всеукраїнську науково-практичну конференцію з адиктології

яка відбулася 13-14 вересня 2025 року в Інституті психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, у змішаному форматі

13-14 вересня 2025 року лабораторією психології соціально дезадаптованої особистості Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України була проведена III Всеукраїнська науково-практичну конференція з адиктології

У науковому заході взяли участь близько 100 учасників − почесні гості, практикуючі психологи з багатьох регіонів України, науково-педагогічні працівники закладів вищої освіти (ЗВО), науковці, аспіранти, студенти, які представляють ЗВО, наукові установи, громадські організації.

Відповідно до програми Конференції перший день роботи заходу проводився у змішаному форматі на якому були представлені доповіді провідних спеціалістів у галузі адиктології, науковців, представників з наукової спільноти та психологічної практики, викладачів з ЗВО з різних регіонів України.

Учасники науково-практичної конференції представили широкий спектр досліджень, що стосуються адиктології та викликів психологічної реабілітації адиктів під час війни. Денис Старков наголосив на поширеності в умовах війни ігрової залежності та необхідності діагностування когнітивних порушень у гемблерів. Гаврилюк Людмила окреслила специфіку роботи з лудоманією крізь призму позитивної психотерапії.

Завідувачка лабораторією психології соціально дезадаптованої особистості виступила з доповіддю «Автономність особистості як психологічний механізм адаптації в умовах війни» в рамках якої представила практичний кейс роботи у контексті внутрішнього конфлікту «автономія-залежність».

Антоніна Грись представила авторську модель роботи з образом Я особистості та надала алгоритм роботи з вибудовування ідентичності у процесі надання психологічної допомоги особистості.

Наталія Максимова висвітлила принципи ефективності роботи реабілітаціїних центрів та намітила перспективи їх удосконалення.

Токар Денис оприлюднив результати дослідження з вивчення особливостей мотивації вживання психоактивних речовин наркозалежних із різним локусом контролю.

Аспірант Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України, практикуючий психолог у роботі з адиктами Проценко Богдан проаналізував ефективність програми «12 кроків» за результатами вивчення зарубіжного та укоаїнського досвіду.

Олійник Вікторія розкрила духовніо-філософські аспекти компульсивного переїдання та охарактеризувала підходи до перегляду принципів задоволення.

Свіргун Мар’яна та Бровко Анастасія запропонувала авторський практичний інструмент МАК для роботи із залежністю.

В рамках конференції також було проведено Круглий стіл на тему: «Ідентичність та узалежнення»

РЕЗОЛЮЦІЯ КРУГЛОГО СТОЛУ

ІІІ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ З АДИКТОЛОГІЇ

(13-14 вересня 2025 року, м. Київ)

Тема круглого столу «Ідентичність та узалежнення»

Головні тези круглого столу.

Важливість знаходження опор у відбудові ідентичності, найперше опори на себе.
Дефіцит ідентичності може бути причиною узалежнення, яке відіграє роль пошуку ідентичності.
При припиненні вживання відбувається повернення до ідентичності, яка була до початку вживання, та вже не є актуальною.
Відновлення/формування ідентичності йде за етапами (наприклад Е. Еріксона), двома останніми етапами з яких є досягнута ідентичність (соціальна ідентичність) та зріла ідентичність (ідентифікація з собою). Тобто кінцевою ціллю формування ідентичності є пошук себе справжнього (автентичність).
Формування ідентичності йде через прийняття себе та знайомство з собою. Наприклад, щодо зовнішності часто йде процес від орієнтації на шаблони краси з соціальних мереж до знайомства з собою.
Зріла ідентичність характеризується здатністю власної ідентифікації себе – Я покладаю сам себе (сапопокладання по Г. Фіхте, або «людина є відкритий проєкт самої себе» по Ж.П. Сартру).
При становленні ідентичності в сучасному світі є ризики високих вимог до ідентифікації з одночасним негативними впливом (наприклад, через соціальні мережі) на формування суб’єктних функцій (наприклад, Волі, аналітичного мислення і тощо), через що таке «формування» ідентичності може набувати форми «зомбування».
В ідентичності існує конфлікт дихотомії соціальної ідентифікації (наприклад, Я як громадянин) та автентичності (наприклад, Я як людина).
Перед питанням ідентичності «Хто Я?» стоїть питання екзистенції «Що таке бути кимось?»
У узалежнених осіб зміні ідентичності може чинити опір сім'я, бо стара узалежнена ідентичність є зручною.
У побудові ідентичності необхідний справжній «Дорослий-Провідник», в системі терапії (зокрема реабілітації) часто «провідниками» є «псевдо-дорослі».
Часто (особливо у молодих клієнтів) питання «Хто Я?» викликає значне напруження та, як наслідок, заперечення питання пошуку ідентичності.