ДО ЮВІЛЕЮ АКАДЕМІКА МАКСИМЕНКА СЕРГІЯ ДМИТРОВИЧА

У буремні роки Другої світової війни 15 грудня 1941 року в селі Запруддя Рокитнянського району Київської області в селянській родині народився хлопчик, якому судилося стати лідером психологічної думки України, доктор психологічних наук, професор, академік НАПН України, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, директор Інституту психології імені Г.С. Костюка, Сергій Дмитрович Максименко. Він відомий в Україні та за її межами як видатний фахівець з вікової, педагогічної та практичної психології, знаний науковими розробками з теоретико-методологічних проблем розвитку особистості та підготовки медичних психологів. Окрім того, як член Міжнародної ради психологів, С.Д. Максименко є координатором досліджень щодо розробки і використання експериментальних методів у сфері навчання та розвитку особистості.

Вже в юному віці С.Д. Максименко свідомо обрав професію педагога, причому один з найскладніших напрямів педагогічної діяльності – роботу із знедоленими дітьми, які потребують особливо дбайливого ставлення. У 1960 році він вступив на педагогічний факультет Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького, який закінчив у 1965 році, здобувши вищу освіту за спеціальністю: методика початкового навчання і дефектологія. Після закінчення інституту, з серпня 1965 року, був направлений на роботу до Дарницького дитячого будинку м. Києва, де виховувалися діти з глибокою розумовою відсталістю, на посаду вчителя, а з жовтня 1965 року був переведений на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи і працював на цій посаді до вересня 1970 року. 

Організаторський талант, висока фахова компетентність та безперечні гуманістичні якості Сергія Дмитровича виявилися вже на початку його трудової діяльності в цьому закладі, яка потребувала не лише терпіння та наполегливості, а й доброго, дбайливого ставлення до вихованців, всілякої підтримки, насамперед, психологічної. Усвідомивши величезне значення психології для навчання та виховання дитини, Сергій Дмитрович у 1970 році вступив до аспірантури на кафедру психології Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького й успішно закінчив її, захистивши кандидатську дисертацію із вікової та педагогічної психології. Після закінчення аспірантури був направлений на роботу викладачем кафедри психології цього ж закладу, де і працював до серпня 1975 року.

Наукові і творчі здібності, організаторський талант молодого вченого були відзначені колегами, і його запросили обійняти посаду заступника директора з наукової роботи НДІ психології УРСР. Починаючи з 1975 року, усе професійне, наукове і творче життя С.Д. Максименка пов’язане з Інститутом психології, директором якого він успішно працює з 1997 року. Однак широта наукових і педагогічних інтересів Сергія Дмитровича спонукала його до пошуку додаткових шляхів реалізації свого наукового та особистісного потенціалу. Він очолює лабораторію психології навчання Інституту психології, кафедру педагогіки та психології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, стає ініціатором створення факультету медичної психології цього закладу та першим його деканом.

Не зупиняється С.Д. Максименко й у власному науковому вдосконаленні. У 1990 році він захищає докторську дисертацію. У 1994 році його обрано членом-кореспондентом, а у 1995 р. – дійсним членом Академії педагогічних наук України, у 1997 році він обраний академіком-секретарем Відділення психології, вікової фізіології та дефектології АПН України.

Продовжуючи започатковану його вчителями – Григорієм Силовичем Костюком та Дмитром Федотовичем Ніколенком – лінію наукових психологічних досліджень в царині української психологічної науки, присвячену проблемі  співвідношення навчання, виховання та розвитку, С. Д. Максименко дотримується ідеї врахування власних сил дитини, її потреб та інтересів. Вчений наголошує, що не можна забувати про об’єктивні закономірності, яким підпорядкований психічний розвиток дитини. Навчання та виховання спрямовують і збагачують розвиток, впливають на його темп і повноту, але не можуть перекреслити й «відмінити» закономірності розвитку, а тому знання вікових особливостей, а точніше, вікових можливостей, набуває виняткової ваги.

Засадничим у розробленні всіх проблем вікової та педагогічної психології, на думку дослідника, є генетичний погляд. Будуючи будь-який навчальний предмет, слід ураховувати, як і яким способом навчання має сприяти розгортанню природних сил дитини. Розкриваючи закони дитячого розвитку, психологія допомагає визначити і сформулювати цілі навчання стосовно кожного вікового періоду і допомагає обрати або створити адекватні методи. 

Багато уваги С.Д. Максименко приділяє також методам наукового дослідження, зокрема, статистичним. Він цілком слушно вважається одним із найавторитетніших експертів з питань застосування факторного аналізу в психологічному дос­лідженні. Цьому питанню присвячено низку статей, у яких він доводить і показує, що не можна оперувати числами, не даючи конкретного психологічного їх тлумачення; число як таке має сенс лише у світлі психологічного аналізу. Він завжди обстоював тезу про необхідність попереднього ретельного і всебічного аналізу та надзвичайної обережності в застосуванні експериментальних даних до реальної педагогічної практики. Як прихильник та один із розробників генетичного методу в психології, С. Д. Максименко дотримується толерантної позиції щодо оцінки інших, і притому найрізноманітніших, методів дослідження, наголошуючи, проте, на необхідності виваженого їх використання, і особливо обережного впровадження їх результатів у педагогічну практику. 

В останні роки С.Д. Максименко приділяє особливу увагу проблемі розвитку особистості. Ним запропоновано психологічну концепцію  діяльнісної самореалізації особистості в освітньому просторі, визначено психологічні закономірності, чинники та умови її становлення та самоздійснення. На основі теоретичного та емпіричного опрацювання психологічних закономірностей прояву механізмів формування, особливостей саморозвитку та самореалізації особистості в сучасному освітньому просторі вчений переконливо довів, що самореалізація людини в умовах освітньої діяльності є результатом життєвого самовизначення, детермінованого як чинниками освітнього простору, так і проекцією власних особистісних можливостей на об’єктивні умови буття, що приводить до формування ціннісно-смислового життєвого простору людини. Це дозволило керованому ним науковому колективу лабораторії психології навчання розробити критерії діяльнісної самореалізації особистості як полісистемного утворення, що  проявляється в стильових, інструментальних та мотиваційно-смислових  складових, а також побудувати дослідницькі моделі, які дозволили операціоналізувати теоретичні конструкти особистісного саморозвитку, самопрезентації, комунікативної здатності, соціального інтелекту.

С.Д. Максименко відомий також як активний популяризатор української психологічної науки у світовому науковому просторі. Він є головою Товариства психологів України, членом міжнародної  ради психологів (США),  дійсним членом Європейської академії природничих наук (м. Ганновер, Німеччина), дійсним членом Міжнародної академії природознавства –International Academy of Natural History (Європейський союз), дійсним членом Європейської академії природознавства - European Academy of Natural History (Единбург, Великобританія), головою наукової  експертної ради Східноєвропейської федерації наукової аналітики, членом Науково-консалтингової групи Європейського наукового індустріального консорціуму (Шотландія, Великобританія), дійсним членом Академічної спільноти Видавничого дому «Academy of Natural History» (Ной-Ізенбург, Німеччина), головним науковим редактором міжнародного наукового журналу «Психологія. Педагогіка. Соціальна робота» «Fundamental and applied researches in practice of leading scientific schools» (Канада) фахового журналу «Психологічний часопис».

С.Д. Максименко постійно відгукується на гострі виклики сьогодення. Він ініціював активну роботу Інституту з надання психологічної допомоги постраждалим внаслідок військових дій на Сході України, створивши Кризовий центр медико-психологічної допомоги учасникам АТО та членам їхніх сімей, програму медико-психологічної реабілітації учасників військових дій та Службу інформаційно-психологічного  супроводу ветеранів та їхніх родин. Разом з колегами розробляється актуальна проблематика психологічної протидії негативного впливу на суспільство гібридної та інформаційної війн.

Вражаючим є талант Сергія Дмитровича як учителя і наставника молодого покоління – майбутніх педагогів, лікарів, науковців.  Під його керівництвом захищено 107 докторських дисертацій та 210 кандидатських дисертацій. За науковими консультаціями до професора Максименка звертаються дослідники-психологи з усієї України, завжди отримуючи кваліфіковану й доброзичливу високопрофесійну допомогу. Як носій психолого-педагогічної культури, він чудово володіє прийомами живого спілкування, вміє аргументовано дискутувати, вести конструктивний, толерантний діалог, шанувати співрозмовників. Спілкування молоді з видатним ученим і непересічною особистістю допомагає молодим дослідникам формувати самостійність, відповідальність, відкритість, стимулює процес самовдосконалення, саморозвитку та постійного самооновлення.

Цикл наукових праць Сергія Дмитровича суттєво підвищив науковий рівень вітчизняних психологічних досліджень та змінив традиції викладання психології у вітчизняних вишах. С.Д. Максименко є автором понад 800 наукових праць, зокрема: 35 підручників для студентів, 39 навчальних посібників, 37 монографій із методологічних проблем розвивального навчання, психології особистості, методологічної рефлексії проблем розвитку в психології, експериментально-генетичних методів вікової та педагогічної психології. Зазначимо лише основні публікації, видані в Україні та за кордоном: підручники – «Основи загальної психології», «Загальна психологія», «Психологія», «Диференціальна психологія», «Медична психологія», «Практикум із групової психокорекції», «Юридична психологія»; навчальні посібники – «Основи генетичної психології», «Психологія в соціальній і педагогічній практиці: методологія, методи, проблеми, процедури», «Патопсихологія», «Психологічна допомога внутрішньо переміщеним особам», «Психологічні технології ефективного функціонування та розвитку особистості»; монографії – «Генетична психологія», «Соціально-генетична психологія особистості», «Розвиток психіки в онтогенезі» (2 томи), «Психологія учіння людини: генетико-моделюючий підхід», «Педагогіка вищої медичної освіти», «Генезис существования личности», «General Psychology», «Genesis of personality existence».

Держава високо оцінила наукові здобутки та організаторську діяльність С.Д. Максименка. Він повний кавалер ордену «За заслуги», нагороджений орденом «Знак пошани», медалями – «За сумлінну працю» НАПН України та імені Альберта Швейцера ЄАПН, а також почесними грамотами МОН України, НАПН України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Дирекція та колектив Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України вітає вельмишановного Сергія Дмитровича з ювілеєм! Бажаємо творчої наснаги, міцного здоров’я та постійного наукового пошуку!