Нова монографія Губенка О.В. про психологічні механізми творчої діяльності

Вийшла з друку монографія Губенка О.В. Теоретико-методологічні основи дослідження психологічних механізмів творчої діяльності (інтегративний підхід): Монографія / Губенко Олександр Володимирович. - К.: «Атопол», 2019. - 400 с.; іл.

Книга – продовження досліджень психологічних проблем творчої діяльності, розпочатих автором раніше у монографії, яка вийшла у 2018 р.: «Психологічні проблеми творчої діяльності. (Інтегративний підхід): Монографія / Губенко Олександр Володимирович. - К.: Видавництво «Педагогічна думка», 2018. - 537 с.; іл. .- ISBN978-966-644-426-7   Розміщено на: http://lib.iitta.gov.ua/712535/

У новій монографії досліджуються теоретичні й практичні проблеми психології творчої діяльності. Розкриті суттєві аспекти природи, структури, механізмів, функцій, динаміки творчої діяльності на основі застосування генетико-моделюючого методу академіка С.Д. Максименка та стратегіального підходу до творчого мислення академіка В.О. Моляко. Досліджено зміст когнитивних та психосемантичних механізмів творчості у єдності основних її суперечливих та, одночасно, взаємодоповнюючих моментів – дискурсивно-логічного інтелекту та інтуїції, свідомого та несвідомого рівнів переробки інформації. Запропоновані когнитивні моделі, які описують механізми й процеси творчого мислення. Висвітлені такі важливі складові розумової обдарованості, як розпредметнення і процесуалізація мислення, а також стратегії аналогізування, реконструювання, комбінування; розроблені методики розвитку мисленнєвих тактик: зменшення-збільшення, подвоєння, динамізації та інших; лосліджені методи розвитку гнучкості, продуктивності, варіативності мислення тощо. За допомогоюгенетико-моделюючого методу розкриті важливі психологічні механізми  наукового відкриття. Проаналізовані можливості розвитку творчого потенціалу і творчого мислення особистості, розроблені й запропоновані практичні методи й методики такого розвитку в школі, сім‘ї та ВНЗ.

Монографія призначена для психологів-науковців і практичних психологів, викладачів психологічних дисциплін, викладачів навчальних дисциплін з основ наукової та технічної творчості й винахідництва у технічних вищих навчальних закладах, шкільних психологів та вчителів, студентів, батьків, зацікавлених у розвитку розумових здібностей та обдарованості своїх дітей, а також всіх, хто цікавиться психологічними, лінгвістичними та філософськими  проблемами творчості.

Розміщуємо Зміст та короткий огляд моногафії.

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА МИСЛЕННЯ.

1.1. Огляд психологічних теорій та парадигм творчого процесу. 

1.2. Творчість та суб’єктні духовно-психологічні компоненти особистості

1.2.1. Духовні передумови творчої активності.

1.2.2. Значення проблеми достовірної істини у становленні особистості. Верифікаційні орієнтації особистості. 

1.2.3. Внутрішня свобода та активізація творчого потенціалу особистості.   

1.3. Проблема стимулювання навчально-пізнавальної творчої інтелектуальної активності школярів.                                                                                                      

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ТВОРЧОГО ІНТЕЛЕКТУ.

2.1. Психосемантичні механізми творчого мислення.                          

2.2. Біполярно-діалектична концепція творчого інтелекту (БДКТІ). Біфуркаційна топологічна модель взаємодії логіки та інтуїції.

2.3. Аналіз творчого мислення особистості в єдності статичного і динамічного аспектів активності.

2.4. Методика процесуалізації і розпредметнення мислення.

2.5. Досвід застосування генетико-моделюючого методу в дослідженні психологічних механізмів наукового відкриття (на прикладі історії створення теорії відносності).

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ І РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ.

3.1. Дослідно-експериментальне вивчення процесу формування у старшокласників готовності до творчої інтелектуальної діяльності у сфері творчих технічних професій.                                                                                                         

3.2. Розвиток мислення шляхом реалізації стратегіального підхолу.                             

3.2.1. Стратегія аналогізування.Метод пошуку аналогій.                                      

 3.2.2. Реалізація реконструюючої стратегії мислення. Переструктурування як важливий механізм творчості.                                                                                     

3.2.3.Навчання школярів тактикам винахідницького мислення з метою розвитку креативності.                                                                               

РОЗДІЛ 4. ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАПРОПОНОВАНОЇ СИСТЕМИ МЕТОДІВ РОЗВИТКУ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ.                                                                                                                                                                                      

4.1. Діагностика творчого мислення.                                                                        

4.2. Динаміка формування творчого мислення учнів старших класів й готовності до вибору творчих професій.

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

ДОДАТКИ.

Анотація (розширена) на трьох мовах.

Короткий огляд змісту монографії.

Монографія присвячена аналізу психологічних проблем творчої діяльності та вирішенню ряду когнітивно-пізнавальних парадоксів і протиріч в галузі психології творчості й пізнання. З метою з'ясування ролі і місця творчості в еволюції живого були визначені і проаналізовані деякі загальні тенденції психічної еволюції. В якості розвитку ідей Т. де Шардена та Е. Фромма сформульований так званий активний принцип творчої еволюції. (Творча еволюція - поняття, введене Анрі Бергсоном). Активний принцип проявляється в зростанні у живих істот ступенів свободи поведінки по відношенню до зовнішнього середовища й успадкованих біологічних програм в міру поступового просування вгору по сходах біологічної еволюції. Перерахуємо деякі основні напрямки розгортання активного принципу: розвиток від мертвого до живого, від ентропії до негентропії, від пасивного - до активного, від інертного - до рухомого, від залежності - до свободи і автономії, від зовні детермінованої поведінки до самодетермінації, від адаптації до творчості; розвиток пізнавальної сфери від рефлексів - до здатності утворювати зв'язки без наявності подразника, тобто здатності до довільного абстрактного творчого  мислення.

.У монографії проаналізовано конкретні психосемантичні механізми творчої інтелектуальної діяльності, яка включає в себе два суперечливих компоненти - інтуїцію й логіку. Аналіз психосемантичних механізмів і особливостей творчого мислення дозволив виділити такі його компоненти, як моносемантичні і полісемантичні  згортки, процеси згортання і розгортання смислів, згущення і стиснення думки, усвідомленого і несвідомого розуміння і т. д.

Розвинуто концепцію дуалістичного двополюсного мислення Я.А. Пономарьова - Д.В. Ушакова. Розвинені ідеї А. Дікстергюйса (А. Dijksterhuis) про співвідношення свідомих і несвідомих процесів в мисленні.

Нами були виділені дві категорії мисленнєво-мовних явищ, що мають згорнуту семантику - це моносемантичні згортки і полісемантичні  згортки. Полісемантичні згортки як важливі категорії психосемантики були виділені і визначені вперше. Було показано, що в основі формально-логічного і усвідомленого мислення лежать моносемантичні згортки, тобто семантичні одиниці з корпускулярної семантикою (в число яких можна віднести усталені поняття і категорії). Вони формують в мисленні так звану «логіку твердих тіл» (термін Анрі Бергсона). Логічне мислення «обслуговується» саме  моносемантічними згортками, до яких можна віднести семантичні одиниці з однозначними відносинами між ім'ям і сигніфікатом. Але смисловий зміст моносемантичних згорток сприймається несвідомо, без промовляння, розгортання і декодування смислів. В підгрунті інтуїтивних процесів і неусвідомлюваного мислення, як нами було показано, лежать полісемантичні  згортки, які представляють собою семантичні одиниці з багатозначними і нелінійними відносинами між ім'ям і сигніфікатом. Зміст полісемантичних згорток, як правило, чітко не усвідомлюється.

Відповідно, було виділено три види розуміння: усвідомлене виразне (артикульоване) розуміння, усвідомлене невиразне (неартикульоване) розуміння, неусвідомлене невиразне розуміння. Перший вид властивий артикульованим розгорнутим поняттям, другий – згорнутим поняттям, які є  моносемантичними згортками, третій - полісемантичним згорткам, властивим інтуїтивному мисленню.

Аналіз цих та інших аспектів інтелектуальної діяльності дозволив окреслити психосемантичну модель творчого мислення, в якій була визначена і показана роль основних компонентів мислення на провідних етапах і рівнях творчого процесу: творчому та репродуктивному, інтуїтивному і логічному, свідомому і несвідомому. Тим самим створено передумови до більш поглибленого розуміння механізмів творчості.

Взаємозв'язок суперечливих аспектів і процесів творчого мислення із  семантичними згортками представлена нами в таблиці 1 у вигляді тезауруса основних понять психосемантики творчого мислення.

У ній продемонстровано роль згорток у взаєминах виразного і несвідомого розуміння, усвідомленого і неусвідомленого, інтуїтивного і дискурсивно-логічного, а також в процесах інтерференції і дифракції смислів. (При визначенні цих процесів ми широко користувались квантово-механічними аналогіями з інтерференцією і дифракцією квантово-хвильових об’єктів).

Таблиця 1. Зв'язок мислення і семантичних згорток. Тезаурус основних понять

Стисла і узагальнена картина взаємозв'язкудвохполюсівмислення– логіки та інтуїції - на різнихетапахтворчо-пізнавальногопроцесу, представлена в Табл. 2.

Таблиця 2. Порівняння 2-х полюсів мислення

Аналіз особливостей співвідношення інтуїції і логіки дозволив створити оригінальну авторську біполярно-діалектичну модель творчого інтелекту і вперше здійснити математичний топологічний опис процесу творчого мислення на мові  теорії катастроф.

У моделі у вигляді топологічного математичного опису наочно представлена робота механізмів логіки та інтуїції у творчому процесі, основні форми їх взаємодії, змодельовані на метриці так званої топологічної «зморшки Уїтні» переходи інтуїції в логіку і навпаки – з логіки в інтуїцію.

Особливу увагу в книзі приділено лінгвопсихологічним аспектам творчої діяльності. У цьому зв’язку проаналізовані  традиційна для лінгвістики теорія лексико-семантичного поля (ЛСП), ідея вербального полісемічного поля Т.Н. Ушакової, відомий метод креативного поля Д.Б. Богоявленської, ідея креативного ментального поля Л.Я. Дорфмана. Для аналізу саме комплексних творчих семантичних процесів і явищ, характерних для колективної творчості і виникнення цілих комплексів наукових ідей, концепцій та парадигм запропонована теорія каталітичного креативного полісемантіческого поля (ККПП), яка розглядається автором як подальший розвиток теорії ЛСП, генетико-моделюючого методу академіка Максименка, а також ідей Ушакової, Богоявленської та Дорфмана. Розкрито роль ККПП в генезі наукових відкриттів (на прикладі історії видкриття спеціальної теорії відносності). Сформульовані й визначені такі важливі складові і поняття ККПП як ембріональна ядерна протосема-згортка теорії (розвиток категорії вихідної клітинки у генетоко-моделюючому методі С.Д. Максименка), ембріонально-генетична колективна стратегія мислення, генетична семантограмма як вид розподіленої семантичної мережі, нереалізовані потенційні ядерні протосеми теорії.

Генетична семантограмма як вид розподіленої семантичної мережі дає змогу побачити динаміку розвитку семантики, становлення і генезис нових смислів у науковій теоріії.

Встановлено, що в процесі творчості класичне лексико-семантичне поле (ЛСП) мови (яке описує, в основом, стаціонарні усталені значення понять) трансформується в лексико-семантичне утворення, яке динамічно змінюється, - креативне каталітичне полісеміческое поле ККПП. В рамках ККПП нова наукова теорія «виростає» і розвивається з ядра ККПП - ембріональної ядерної протосеми-згортки теорії. Коли процес становлення і розвитку нової наукової концепції завершується, і нова концепція набуває закінченого і усталеного вигляду, то ККПП перетворюється знову в ЛСП. При цьому «дозрілі» й «зміцнілі» «відростки» ембріональної протосеми – виниклі положення і поняття нової теорії, - трансформуються в систему усталених понять теорії в складі ЛСП.

Проаналізовано також такі важливі складові розумової творчої обдарованості, як здатність зближувати віддалені поняття і утворювати на цьому грунті нові ідеї (бісоціативне мислення), здатність до переструктурування, аналогізування, гнучкість, продуктивність, варіативність і деякі інші.

Крім теоретичних аспектів проблеми творчого мислення, в монографії представлений комплекс авторських методик розвитку психосемантичних механізмів мислення, таких як методика процессуазізації мислення, переструктурування, поєднання непоєднуваних понять, застосування аналогій тощо. При цьому розвивається стратегіальна концепція мислення В.А. Моляко. Методика переструктурування є  реалізацією реконструюючої стратегії мислення, методика бісоціювання і поєднання непоєднуваного представлені нами як реалізація стратегії комбінаторних дій, методика розвитку аналогій як реалізація стратегії аналогізування.

Велику увагу приділено аналізу творчої діяльності в статиці і динаміці, введені і описані поняття статичного і динамічного інтелекту. Проаналізоване   явище процесуалізації мислення як феномену переходу від статичного до динамічного інтелекту. Запропоновано методику розвитку динамічного творчого інтелекту шляхом розпредмечення і процесуалізації мислення.

Запропоновані і описані практичні евристичні методи розвитку зазначених аспектів творчого мислення та продемонстрованаїхня ефективність.

Доводиться, що евристичні методи навчання долають протиріччя між цілями і методами освіти, існуючими в практиці навчального процесу, і сприяють його гуманізації. Розглядається ефективність застосування авторського курсу розвитку творчого мислення учнів «Сходженнядо творчості».  Розкриваються псіходидактичні основи побудови шкільних і вузівських курсів, розвиваючих творче мислення і креативність особистості.